Що дає публікація Scopus у співавторстві?

Зміст

За статистикою кількість статей, підготовлених у співавторстві та опублікованих у наукометричних базах даних, сягає 80%. Цифра невипадкова. Так вчені освоюють нові шляхи дослідження, скорочують витрати сил та часу на підготовку. Це доступний спосіб продемонструвати напрацювання міжнародному співтовариству.

 

Що таке співавторство?

 

Під співавторством мається на увазі спільна робота над науковою статтею кількох вчених у форматі колективної роботи. Обсяг функцій кожного їх і коло обов’язків узгоджується за домовленістю. Алгоритм передбачає укладання договору, який згодом є підтвердженням авторського права.

 

Співавторство – вибір дослідників, об’єднаних загальними ідеями та поглядами на обрану тему наукової роботи. Молоді вчені шукають опору в особі досвідчених авторів. Останні своєю чергою черпають ідеї та організовують корисні наукові симбіози. Результат – наявність публікацій та підвищення індексу цитованості.

 

Співавторство буває:

  • ділимим,
  • неподільним.

У першому випадку мається на увазі, що наукова робота складається з окремих сегментів, що легко ідентифікуються зі своїми авторами. Інакше кажучи – «виділені у натурі». Водночас робота цілісна та єдина, але ці складові блоки можуть використовуватися авторами на власний розсуд, без шкоди всій колективній роботі.

 

Неподільне співавторство має на увазі, що є колектив авторів, і виділити, хто саме яку частину роботи виконав, неможливо. Тобто наукова стаття чи робота – єдина, і немає фрагментів, приписаних конкретному автору. Найчастіше участь розцінюється як рівноцінне.

Не можна вважати співавторами перекладачів, редакторів, видавців, упорядників. Вони адаптують матеріал під вимоги конкретного видання, однак не створюють змістового вмісту і не беруть безпосередньої участі у дослідженні.

Навіщо потрібне співавторство?

 

Є безліч аргументів на користь співавторства. Одне з головних – якісне покращення наукового контенту. Це відбувається шляхом підвищення рівня об’єктивності та загального охоплення питання. Декілька вчених – кілька ракурсів бачення. Отже, більше шансів на точний та корисний науковий результат.

 

Співавторство необхідне реалізації кількох цілей:

  • розширити глобалізацію, тобто оптимізувати міжнародне співробітництво;
  • забезпечити багаторівневу, якісну перевірку факторів, теоретичних аспектів, висновків;
  • скоротити тривалість підготовки наукової статті;
  • висвітлити різні наукові погляди та підходи, у тому числі іноземних колег іншої теоретичної школи;
  • охопити різноманітну інформацію, зокрема отримати можливість опрацювати іноземну літературу;
  • заощадити фінанси на публікацію, розподіливши суму між кількома авторами.

Якщо співавтором є корінний носій англійської мови, це може скоротити витрати на академічний переклад. Такий формат дозволяє співпрацювати теоретикам і практикам, науковцям-дослідникам-початківцям, представникам вітчизняної та зарубіжної наукової ніші.

Зловживання співавторством не вітається. Кількість, що рекомендується – 2-3 автори. Допустимий максимум – 5 співавторів. Якщо буде більше, високі ризики отримати відмову у публікації статті. Тобто не вийде «виїхати» на одній роботі всьому колективу.

Як визначити особистий факт участі у співавторстві?

 

Головним принципом розподілу “ролей” у співавторстві є домовленість авторів. Видавництва за основу беруть інформацію з рукопису та супровідної документації. Вклад може визначатися кількома алгоритмами, але завжди враховуються такі параметри:

 

  • Хто з авторів висунув ідею теми, окреслив проблему.
  • Ким сформульовано спектр цілей, завдань та гіпотезу.
  • Хто безпосередньо займався написанням статті.
  • На кого було покладено експериментальну частину дослідження.
  • Хто генерував ідею наукової статті?
  • Хто здійснював систематизацію даних та виконував рутинну роботу.

 

Насправді, звичайно ж, враховується авторитетність і статус автора. Особливо якщо у співавторстві на контрасті співпрацюють автори-початківці та статусні вчені. Це питання часто пов’язане з порушенням етичних та моральних норм.

 

У якій послідовності зазначаються автори?

 

Є чотири способи вказівки прізвищ авторів у публікаціях статей:

  1. За алфавітом. Найпростіший і один із поширених способів, якщо участь авторів у спільній науковій роботі оцінюється як рівноцінна. Першим вказується той, чиє прізвище починається на букву, найближче розташовану до початку алфавіту.
  2. За принципом зменшення вкладу у діяльність – від більш значимого до менш значимого.
  3. За принципом зменшення вкладу, оціненого у відсотковому співвідношенні. Це складніший механізм, що однозначно передбачає нерівноцінність участі у створенні наукової статті.
  4. На прізвище першого та останнього автора. При колективному написанні дослідження багатьма авторами вказується лише два суб’єкти зі списку.

 

Послідовність вказівки авторів багато в чому стає причиною серйозних конфліктів на етичному ґрунті. Враховуючи, що захист авторського права зазнає періоду становлення на практиці, сторони частіше виграють, якщо їм вдається мирно домовитися. Велике значення має укладання договору.

 

Чи практикується співавторство у Scopus?

 

Наукові статті у журналах, що рецензуються Scopus, переважно готуються у співавторстві. Для деяких авторів це єдиний шанс потрапити до авторитетного видання з огляду на жорсткість вимог до публікацій та вагомий фінансовий поріг – від кількох сотень до тисячі і вище доларів.

 

Скопус, незважаючи на рецензування великої кількості журналів (а їх понад 24 тисячі), проводить серйозний відбір контенту та зацікавлений у якісному матеріалі. Розширюються дослідницькі кордони, одночасно охоплюються різні сфери наук, що межують між собою. Відбувається корисний обмін досвідом.

 

Є ще один важливий аспект. Цікаві та корисні статті приносять популярність та цитованість не лише авторам, а й підвищують імпакт-фактор самого журналу. Тобто зацікавленість у найкращих публікаціях є у всіх.

Бути першим у списку співавторів означає взяти на себе зобов’язання та відповідальність. Адже публікація у науковій статті, підготовленій співавторами, може спричинити не лише хвалебні оди, а й суттєво вдарити по репутації у разі критики.

Крім позитивних аспектів співавторство розкриває проблеми та недосконалості системи. Ринок переповнений пропозиціями від авторів для колективної роботи, у тому числі із гарантією публікації. Підсумок: автори сумнівні, журнали-хижаки. Втрачаються гроші та час, завдається шкоди репутації. Чи означає це, що співавторства слід уникати? Звичайно, ні. Просто важливо довіряти перевіреним часом партнером. Наша компанія «SOER Publishing» представлена ​​на ринку інформаційних послуг України понад 10 років. Готові підготувати наукову статтю у співавторстві під ключ і вміємо справою, а не словом, демонструвати успішний результат.

Замовте публікацію наукової статті прямо зараз

Залиште відгук

Ваш e-mail не буде опублікований

four × 4 =