Наукова співпраця оцінюється за допомогою багатьох показників, але в їх числі особливе місце займає співавторство. Це зручний, вигідний, якісний формат взаємодії. Будь-науковий центр або відповідальний дослідник зацікавлений у співпраці з колегами ззовні, у яких є ім’я, досвід, авторитет.
Співавторство активно поширене і заохочується навіть на державному рівні. Наприклад, є навіть окрема графа показників моніторингу, яка називається «статті, підготовлені із зарубіжними організаціями». Однак, як і в будь-який колаборації незалежно від сфери, існують певні етичні аспекти, а значить і проблеми, пов’язані з морально-професійною складовою.
Гострота етичних проблем співавторства
Етична регламентація сучасної науки в цілому набуває все більшої актуальності. Це обумовлено наступними аспектами:
- в сфері дослідників, академіків, вчених простежується знецінення орієнтирів моральності і професіоналізму;
- етика в науковому та освітньому середовищі характеризується дефрагментарністю і розмитістю, що знаходить відображення у функціонуванні науковців і в їх публікаціях;
- публікаційна діяльність має комерційну основу;
- авторитетні наукові видання висувають в якості однієї з основних вимог академічну добропорядність;
- конфлікт інтересів авторів є однією з причин відмови в публікації наукової статті.
Крім того, в сучасному науковому світі співавторство є одним з індикаторів відображення ефективності й активності діяльності вченого.
Гострою моральною проблемою є визначення і правильне озвучування вкладу молодого вченого в роботу, виконану в співавторстві. Часто кар’єра таких молодих фахівців багато в чому залежить від об’єктивної оцінки їх вкладу.
Метод визначення етичних порушень
В будь-яких взаєминах дозволено все, що не заборонено законом. Цей правовий аспект не обійшов і співавторство. Не всі порушені моральні складові суперечать нормам закону. Встановити їх непросто, оскільки істотне значення має надмірний суб’єктивізм.
Проблеми співавторства допомагають визначити і усунути так звані етичні кейси. СОРЕ – міжнародний комітет – розміщує на своєму офіційному сайті сотні різноманітних кейсів.
Цей метод називається методом кейс-стаді. Його суть полягає в наступному. У реальній практиці виникають різноманітні етичні ситуації, кожній з яких відповідає вже розроблений набір кейсів. Аналіз відповідного кейсу допомагає провести діагностику складних випадків і вибрати найефективніші способи їх вирішення.
У кожному такому блоці лаконічно окреслюється реальна ситуація, однак при цьому не вказуються назви журналів, будь-які імена. Наступним етапом є формулювання питання, яке виноситься на обговорення. Результатом повинні стати певні поради і рекомендації. І на завершення, описується, як проблема співавторства була усунена і вирішена.
Поширені етичні проблеми співавторства
При розміщенні спільної наукової роботи найчастіше виникають такі морально-етичні питання:
- Хто повинен бути включений в основний перелік?
- Як встановлюється персональний внесок кожного учасника?
- Хто не повинен бути включений в перелік співавторів і обмежується тільки вдячністю?
- Яка послідовність використовується при вказівці імен співавторів?
У міжнародному науковому співтоваристві прийнято вказувати не більше 5 співавторів. Це оптимальне співвідношення. Причому ніхто вже не дотримується алфавітного порядку перерахування прізвищ. При оформленні співавторства акцент робиться на внесок кожного вченого. І це викликає масу етичних проблем.
Чому? По-перше, автори не завжди можуть ставитися об’єктивно до виконаної роботи. По-друге, при колаборації досвідчених вчених з початківцями дослідниками вага і авторитет очевидний, але сторони не завжди погоджуються з таким розкладом.
Частою причиною відмови в публікації є виявлення, що співавтори «не в курсі» про наміри молодих дослідників «похвалитися» своєї колаборацією і опублікувати спільну роботу при ігноруванні авторського права. Згода і повідомлення всіх співавторів обов’язкове.
Ознаки співавторства
Не кожна взаємодія при написанні наукової статті є співавторством. Наприклад, для виконавців, чий спектр робіт обмежився тільки технічними питаннями, виділений спеціальний розділ – подяки. Як розмежувати співавтора і так званий «обслуговуючий персонал»? Співавторам характерні такі риси:
- Співавтор приймає на себе відповідальність за якісний зміст матеріалу в частині, яку він підготував (якщо кожен автор відповідальний за свою частину розділу) або за матеріал в цілому.
- Співавтором дано офіційну згоду на опублікування тексту.
- Співавтор вніс значний внесок за такими напрямками, як написання дослідження, проведення експерименту, підготовка тексту, його адаптація до вимог журналу, доробка, виправлення.
Крім цих правил на взаємодію в рамках співавторства поширюються загальні норми законодавства. Співпрацю можна оскаржити, якщо мали місце доведені протиправні дії: шантаж, шахрайство, крадіжка.
Ключова етична проблема – визначення особистої частки участі в написанні роботи. Кількість написаних сторінок часто до цієї диференціації не має відношення. Як правило, співавтори домовляються з таких питань, як значимість, концепція, витрати зусиль. Але питання дуже індивідуальне.
З компанією «SOER Publishing» у вас не виникне проблем написанням і публікацією наукових статей у співавторстві. Ми знаємо, як, що, чому і де, тому гарантуємо якість, оперативність і потрібний результат.