Вимоги на доцента в Україні

Зміст

Завдяки легендарному фільму «Джентльмени удачі» про доцент чули всі. Леонов прекрасно увійшов в образ. Але будемо відверті, в житті звання дістається набагато складніше. Для непосвячених осіб система здається заплутаною. У цій статті ми є відповімо на всі питання.

 

Хто такі доценти?

 

Дефініція введена в обіг давно, ще 150 років тому. У сучасному науковому світі термін навіть не всім відомий. Наприклад, американська і європейська система освіти не застосовує таке слово. Це чисто місцева «фішечка».

 

Доцент як поняття вживається в двох значеннях:

  • це посада викладачів у вищих навчальних закладах;
  • так називають співробітників науково дослідних центрів або навчальних закладів, чия спеціалізація – науково-педагогічна діяльність.

 

І в першому, і в другому випадку є об’єднуючий аспект – заняття педагогічною діяльністю, наявність певних регалій в сфері науки і досліджень. Всі наукові співробітники диференціюються за спеціальностями і кафедрам.

 

Як присвоюється посада доцента?

 

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам» на статус доцента можуть претендувати співробітники вищих навчальних закладів, включаючи установи післядипломної освіти та вищі духовні освітні установи, які:

 

  • мають присуджений науковий ступінь доктора філософії або доктора наук;
  • пройшли навчання, стажування або працювали у вищих навчальних закладах та наукових установах в країні ЄС, ОЕСР, або були виконавцями або керівниками проектів, що фінансуються за рахунок коштів цих країн. Такий факт має бути підтверджений дипломами, сертифікатами, свідоцтвами. Ще один варіант – участь у мінімум одній науковій конференції, симпозіумі, семінарі в країні з числа ЄС, ОЕСР;
  • викладають навчальні дисципліни державною мовою або мовою країни, що входить до складу ОЕСР і відповідають критеріям високого науково-методичного рівня, що підтверджується висновком кафедри.

 

Крім того, претенденти на звання доцента повинні мати мінімум 5 освітніх років роботи на посаді асистента, викладача, старшого викладача, завідувача кафедри або його заступника. При цьому останній календарний рік – на одній кафедрі за контрактом або трудовим договором.

 

Також майбутнім доцентам необхідно мати наукові або науково-методичні праці, опубліковані після того, як захищена дисертація. Причому майданчиком їх публікації повинні бути вітчизняні або міжнародні фахові видання. Мінімум одна публікація повинна бути в рецензованому журналі WoS або Scopus.

 

І це ще не все. Додатково потрібен сертифікат відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти на рівні В2 і не нижче з числа мов країн ЄС. Альтернативою можуть бути кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням цих мов мінімум в 10 наукових працях.

 

Як оцінюється академічна добропорядність?

 

Претенденти на звання доцента проходять перевірку на принцип академічної доброчесності. Перевіряються такі аспекти:

  • здійснюється організаційна та адміністративна робота;
  • розробляється одноосібно або у співавторстві спеціальна література та навчальні посібники;
  • приймається участь в науковому житті соціуму і роботі кафедри;
  • готуються і проводяться лекції відповідно до статусу доцента;
  • проводяться наукові дослідження;
  • здійснюється робота в статусі наукового керівника.

 

Обов’язково враховується «чистота» наукових робіт, відсутність серйозних звинувачень в плагіаті, дотримання норм закону про авторське право й інтелектуальну власність.

У найближчому майбутньому наукове співтовариство буде «оповите» приват-доцентами. Така нова категорія, хоч ще і не має закріпленого статусу, максимально схожа з функціями професора.

Як проводиться відбір доцентів?

 

Документом, який затверджує рішення, служить наказ. Йому передує конкурсний відбір з періодичністю один раз в п’ять років. Атестаційні матеріали розглядаються комісією при кафедрі. Термін винесення рішення – півроку. Він може бути продовжений ще на 3 місяці. Атестаційна справа формується секретарем. Обов’язковий перелік включає:

 

  • службовий лист;
  • диплом;
  • довідка та реєстраційна картка;
  • трудова книжка;
  • інформація про співробітника структури;
  • витяг з протоколу; список наукових праць і видань автора;
  • підтвердження підготовки до виконання завдань наукового керівника;
  • витяг з наказу.

 

Для цих цілей підходять не всі публікації та наукові праці, а тільки ті, які мають вихідні дані, що пройшли тиражування та редагування. Тобто публікацією зі звичайної газети не обійтися.

Скільки ж доцентів всього в Україні на сьогоднішній день? Уже понад 50 тисяч, і число стабільно збільшується.

У чому відмінність доцентів від інших наукових звань?

 

Доценти – середня ланка в системі диференціації наукових співробітників. На щабель нижче стоять старші викладачі, а на щабель вище – професора. Різниця проявляється в обсязі повноважень. Більшість функцій по своїй суті ідентичні. Вони ускладнюються, в залежності від ієрархічної різниці.

 

Якщо уявити систему поділу наукових співробітників у вигляді гри, то доценти – це середній рівень складності, або «прокачаний» старший викладач. Однак для останніх не обов’язково статус кандидата наук (доктора філософії). Чого не скажеш про професорів, для яких ступінь доктора філософії або доктора наук обов’язковий.

 

Загальною схожістю є рід діяльності. Всі три категорії займаються написанням і публікацією наукових статей та інших праць, створюють методичні та навчальні посібники. Крім того, у функції доцентів входить підготовка аспірантів і науково-консультаційна діяльність. Ці та інші питання регламентуються Наказом МОН, про який йшла мова вище.

 

Як позбавляють звання доцента?

 

Звання доцента не тільки присуджується. Його ще й можна втратити. Ця процедура регламентується тим же нормативним актом. Рішення приймається атестаційною комісією МОН. Підстави вичерпні:

  • міністерством виявлено порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань;
  • вчена рада внесла відповідне клопотання (якщо саме ця рада ініціювала присвоєння звання);
  • винесено рішення суду і позбавлення звання доцента;
  • МОН прийняв рішення вченої ради про позбавлення такого статусу.

 

Процедура передбачає всебічне дослідження обставин, які пов’язані з порушеннями. З цією метою створюється комісія. Якщо по відношенню до вченого прийнято неприємне рішення, його атестат визнається недійсним. На оформлення відповідних паперів у Міністерства є 15 днів після розгляду питання.

 

Серед всієї цієї бюрократичної процедури ясно одне: стати доцентом реально, але не просто. Цьому передує глибока наукова і активна публікаційна діяльність. Компанія «SOER Publishing» виконує на замовлення всі види наукових робіт, в тому числі і публікації Scopus, і допоможе вам досягти бажаної мети.

Замовте публікацію наукової статті прямо зараз

Залиште відгук

Ваш e-mail не буде опублікований