Архів монографій щороку поповнюється. Не дивно – для отримання докторського ступеня їх має бути щонайменше дві. До майбутніх кандидатів наук такої вимоги не пред’являється, але хороша опублікована монографія ще нікому на шкоду не пішла. Монографія – цікаве явище. Наукова робота, але написана простою мовою. Потрібна претендентам, але вимоги простіші, ніж у дисертацій. Публікується і видається у тираж, але не захищається публічно. Може бути написана одноосібно або кількома авторами. Давайте розберемося докладніше.
Що таке монографія та навіщо вона потрібна?
Монографія – наукова чи науково-популярна публікація, яка узагальнює, описує, аналізує, досліджує одну тему чи один вектор питань, але з різних ракурсів. Як правило, це досить серйозне та тривале наукове дослідження.
У монографії детально опрацьовуються актуальні джерела, проводиться всебічний аналіз матеріалу, висуваються гіпотези, формулюються концепції, розробляються шляхи та способи вирішення проблеми. Кожен аспект розглядається дуже детально. Для глибини, якості, точності та корисності дослідження автор монографії використовує та зіставляє різні точки зору експертів. Ця наукова робота – фінал, логічне завершення проведеного дослідження.
Значення монографії:
- надає дослідженню форми наукової праці;
- доводить компетентність претендента вченого ступеня;
- входить до переліку обов’язкових публікацій для допуску до захисту дисертації доктора наук;
- підвищує авторитетність вченого та демонструє його внесок у науку;
- допомагає показати свою позицію, знайти однодумців, розширити коло спілкування серед колег;
- показує публікаційну активність автора;
- є джерелом цитування, на яке можуть посилатися і використовувати як теоретичний матеріал.
Монографія – зручна форма наукової діяльності. Фактично її можна писати у зручному ритмі, без жорстких рамок та обмежень за формою. Разом з тим, хороші монографії підвищують рейтинг вченого та установи, де він працює.
Термін «монографія» має на увазі вузьку спрямованість дослідження, монотематичність, фокус на одному напрямку. Моно – у перекладі «один» – має відношення не до автора, а до змісту.
Які види монографій бувають?
Монографія може бути написана одним чи кількома авторами – авторська чи колективна робота. Другий вид зустрічається найчастіше, оскільки колаборації у наукових колах спрощують шлях до публікації для молодих учених та дозволяють скоротити навантаження на авторитетних представників науки.
Авторські монографії у вигляді книги найчастіше – наукова проза з мотивів дисертації чи її розділу. Тема та зміст збігаються, а подача матеріалу відрізняється. Це зручний варіант для апробації результатів дослідження, підготовки до захисту. Так автори «промацують ґрунт» для своїх наукових напрацювань.
Монографії друкуються в м’якій або твердій палітурці. Конкретний вид залежить від можливості автора та перспектив дослідження:
- Якщо тираж у 500 екземплярів планується направити по бібліотеках і використовувати як значуще джерело – тверда обкладинка краще.
- Якщо монографії друкуються переважно, щоб розіслати перед захистом дисертації – другого виду достатньо.
Монографії поділяються на види залежно від теми та профілю дисципліни – точні науки, гуманітарний напрямок, медицина, природознавство, юриспруденція та інші.
Співавторство під час написання монографій заохочується, але кількість авторів однієї роботи не має перевищувати 5 осіб.
Що входить у зміст та структуру монографії?
За смисловим наповненням монографія – це подача наукової інформації в її різноманітності на обрану тему, і при цьому виклад думок і бачення автора як дослідника. Зміст монографії передбачає, що поряд з аналізом теорії автор демонструє свій внесок, особисту позицію та знання, надаючи сухим фактам оригінальності та індивідуальності.
Чотири базові напрямки у змісті монографії:
- узагальнення та аналіз актуальної літератури з обраної теми;
- формулювання гіпотез;
- опис концепції/концепцій;
- розкриття способом, кроків, алгоритмів вирішення проблем у вибраному сегменті науки.
Один з основних параметрів якісної монографії – структурованість. Як і в будь-якій науковій праці, має бути вступна, основна та заключна частина.
Зміст та передмова
Перший ознайомлювальний аркуш та перелік розділів, параграфів, підрозділів. Тобто дані про автора, назву праці, зміст для загального ознайомлення. Іноді редакції вимагають передмову – коротке пояснення, із якою метою написана монографія, у чому особливості структури та змісту.
Введення чи анотація
Іноді – і те, й інше одночасно, іноді анотація може замінити вступ. Сенс цього фрагмента в тому, щоб ознайомити читача з вихідним значенням, змістом, суттю монографії, її роллю та масштабом у досліджуваному питанні. Тут можна обґрунтувати свій вибір теми.
Основний блок
Розділи – підрозділи – параграфи – ось у такій послідовності розподілені структурні елементи всередині монографії. Їх зміст безпосередньо залежить від теми, але загалом це і є кістяк, суть дослідження. В основній частині концентрується головний матеріал, і обсяг у неї відповідний великий.
Висновок
Підсумки, висновки, результати, рекомендації, підтвердження (спростування) висунутої гіпотези. У висновку вказуються поради, як застосувати практично отримані під час дослідження результати.
Бібліографія, додатки
Одна-дві та більше сотень джерел – такий стандартний обсяг списку використаної літератури в хороших монографіях. Після висновків крім бібліографії оформляється список додатків – таблиці, схеми, ілюстрації, графіки. Якщо обсяг дослідження великий, потрібен словник термінів та вказівник імен, які у тексті.
Монографія – це не просто збірка цитат із добрих джерел. Автор має проаналізувати матеріал та відокремити головне, підкріплюючи роботу власним, індивідуальним внеском.
Які правила написання монографій?
Монографії пишуться у науковому чи науково-публіцистичному стилі – залежно від теми. Ніякого формалізму та дублювання стилю дисертацій не потрібно. Це легший виклад за принципом: просто складне.
Головні правила:
- Розумне використання спеціальної термінології.
- Логічність та послідовність викладу, зв’язування між собою всіх фрагментів.
- Актуальність та реальність джерел.
- Обсяг не менше 5 авторських аркушів.
- Використання стандартного стилю оформлення наукових праць та цитат.
- Публікація у вигляді книги.
- Оригінальність та унікальність.
- Здобуття двох рецензій від незалежних, авторитетних учених.
- Всебічна грамотність.
Головне правило – без публікації монографія не зараховується. Вдома може лежати бодай сотня талановитих рукописів, але цього замало. Не потрібно економити на друкарні та якості друку. У вихідних даних книги-монографії має бути зазначена інформація про відгуки/рецензії, інакше праця не буде вважатися науковою.
Висновки
У наукових колах точаться дискусії щодо того, що краще – монографія чи стаття Scopus. Звичайно, визначальною залишається якість. Але стаття Скопус є автоматично зарубіжною публікацією. Монографії також можуть індексуватися в Скопус, розділ «книги, неперіодичні видання», проте, далеко ще не все.
Вибираючи, що краще, важливо орієнтуватися на кінцеву мету. Без монографій можна здобути ступінь кандидата наук, а без зарубіжних публікацій – ні. Для претендентів ступеня доктора наук обидва пункти є обов’язковими. Переваги статей Scopus ще й у тому, що публікація в журналах першого та другого квартилю зараховується за три іноземні публікації. З монографіями такого спрощення немає.
Якщо у вас у планах – стати автором чи співавтором монографії, але немає можливості реалізувати задумане самому – звертайтесь до компанії «SOER Publishing». Автори зі статусом кандидата чи доктора наук підготують монографії на замовлення, підберуть співавторів, вирішать питання з оформленням та публікацією. А ви? Ви отримуєте готову монографію із гарантіями якості чітко в обумовлений термін.
