Плагіат у наукових статтях: причини та його наслідки❗

Зміст

Плагіат – найгірше із лих у сучасному науковому світі. З цим явищем активно ведеться боротьба всіх рівнях. Справа не лише у порушенні авторських прав. Насамперед, йдеться про цінність науки та практичну значущість результатів дослідження. Цінується не просто публікація для галочки, а наукова робота для життя та практики.

 

Плагіат: що ховається під поняттям

Під плагіатом мається на увазі несанкціоноване запозичення чужих результатів досліджень у незмінному вигляді або за певної видозміни. При цьому дотримуються двох умов – немає згоди автора та немає посилання на його авторство.

Є допустимі стандарти для дослідника:

  • Рівень плагіату не може перевищувати 5%;
  • Рівень цитування – не більше 25%;
  • Унікальність – від 85% та вище, залежно від типу роботи.

Плагіат має кілька варіацій. Перша – парафраз. Це перефразування чужого матеріалу без своєї думки. Друга варіація – буквальне копіювання тексту без оформлення посилань і виносок чи порушенням їх оформлення. Третій метод – поверхневий рерайт без свого авторського виконання.

 

Причини появи плагіату

Головна та банальна причина – небажання чи невміння готувати авторське дослідження та авторський контент. Така поведінка є порушенням академічної доброчесності та суперечить принципам наукової діяльності. Частково плагіат з’являється внаслідок невміння працювати з інформацією та опрацьовувати велику кількість матеріалу. Наслідком стає буквальне трактування, що природно призводить до прямого запозичення.

 

Потрібна допомога у підготовці роботи?

    Плагіат може стати результатом несумлінних дій колег та спеціалістів, які готують частину роботи, у тому числі здійснюють академічний переклад. Також не можна скидати з рахунків так званий «випадковий плагіат». Це результат заангажованого погляду на проблему, відсутності вміння висловлювати власну позицію на тлі заучених фраз, що запам’яталися, і тез, які позиціонуються як власні думки.

    Унікальні авторські погляди дозволяють боротися з плагіатом і підвищити оригінальність наукової статті.

    Поняття самоплагіату

     

    Самоплагіат – це цитування своїх раніше опублікованих наукових праць. Причин такого явища кілька:

    • відсутність достатнього обсягу літератури на тему;
    • прагнення підвищити індекс цитування власних статей;
    • бажання зробити рейтинг самому собі;
    • публікація серії матеріалів, які є продовженням один одного;
    • підготовка експериментального матеріалу, що вимагає посилання на теоретичні питання, раніше досліджені авторами з цієї теми;
    • порушення професійної етики та спеціальне ігнорування праць колег;
    • недостатнє опрацювання матеріалу на тему, небажання вивчати джерела.

    Частина причин самоплагіату виправдана, частина – пряме порушення принципу доброчесності. У науковому світі самоплагіат допустимий, якщо в розумних кількостях. Міжнародні журнали баз Scopus та WoS не рекомендують зловживати таким інструментом. Це не схвалюється.

     

    Превенція плагіату у науковій статті

    Авторське виконання будь-якої наукової праці зводить до мінімуму прояви хижацького плагіату. Якщо автор ретельно опрацьовує джерела на тему, не обмежуючись двома-трьома топовими статтями та першими матеріалами з пошуковика, контент, як мінімум, набуває індивідуальності. Оскільки посилання на джерела і чужі дослідження неминучі фактично для будь-якої тематики, важливо грамотно оформляти цитування. Кожне джерело, зазначене у тексті, має оформлятися цитуванням або виноскою із зазначенням пункту у списку літератури. Застосовуються лише рівні лапки та опція автоматичного складання виносок.

     

    Ненавмисний плагіат може стати наслідком неперевірених джерел. До цього аспекту потрібний ретельний підхід. З іншого боку, превенція плагіату забезпечується з допомогою чистоти наукової роботи. Потрібна перевірка тексту на заспамленість, водність, смислове дублювання. Один із найпростіших способів не допустити плагіат – уникати дублювання складних спеціальних термінів та перенасичення фактами, власними іменами, датами. Безумовно, без цих елементів науковості не можна обійтися, однак у ряді випадків можна використовувати займенники, або, наприклад, вказавши повну назву закону, далі використовувати лише його номер.

    Правильно оформлене запозичення – норма, пряме копіювання або поверхневий рерайт – плагіат.

    Наслідки плагіату

     

    Враховуючи запеклу боротьбу з плагіатом у всьому науковому співтоваристві, важливо усвідомлювати негативні наслідки:

    1. Звинувачення у порушенні принципу академічної доброчесності. Це тягне за собою дисциплінарну відповідальність і навіть може послужити ініціюванням зняття вченого звання.
    2. Шкода репутації автора. Викриті в плагіаті виконавці «непривабливі» для співавторів і набувають слави ненадійних ділових партнерів, на чиї роботи краще не посилатися.
    3. Штрафні санкції. Захист інтелектуальної власності набирає обертів. Якщо автори першоджерела вважають за потрібне відстояти свої права в суді, вони мають високі шанси стягнути компенсацію. «Плагіатори» мають бути готовими до такого сценарію.

    У кращому разі плагіат обернеться відмовою у публікації або зняттям статті з публікації. Це, як мінімум, втрата часу та витрачених ресурсів. Як правило, такі дії не проходять безслідно для ділової та академічної репутації, шкодять перспективам та статусу вченого.

    Уникнути звинувачення у плагіаті допоможе ретельна перевірка готової наукової статті за декількома системами Антиплагіат та досягнення за кожною з них високого відсотка унікальності.

    Подвійно прикро відчувати негативні наслідки, якщо плагіат – ненавмисний. Щоб уникнути такої ситуації, звертайтесь до компанії «SOER Publishing».

    Замовте публікацію наукової статті прямо зараз

    Залиште відгук

    Ваш e-mail не буде опублікований

    seven − five =