Публікація в Scopus: повний гід для науковців

Що таке Scopus і навіщо потрібна публікація в Scopus

Scopus — це найбільша у світі міжнародна наукометрична база даних, яку створив видавничий концерн Elsevier у 2004 році. Вона охоплює понад 330 дисциплін і індексує наукові статті, книги, матеріали конференцій та інші академічні джерела з усього світу. У Scopus зібрані публікації більш ніж 7 000 видавництв і 29 000 наукових журналів, які проходять суворий відбір за якістю контенту, рецензуванням та дотриманням міжнародних стандартів академічної доброчесності.

Особливість цієї бази полягає в її комплексності: вона не лише зберігає наукові тексти, а й відстежує цитування, надає статистику впливу статей і журналів (індекс Хірша, квартилі, імпакт-фактори тощо), що дозволяє об’єктивно оцінювати внесок науковців і установ у світову науку.

 

Переваги публікації статті в Scopus для науковця

Публікація в журналі, що індексується у Scopus, — це не просто формальність, а справжнє підтвердження високої якості вашої наукової роботи. Ось кілька ключових переваг для науковців:

• Міжнародне визнання. Ваші роботи, опубліковані у виданнях з бази Scopus, стають доступними для тисяч університетів, наукових центрів і дослідників по всьому світу. Це значно розширює вашу аудиторію та підвищує шанси на цитування.
• Зростання наукових показників. Кількість публікацій і цитувань у Scopus безпосередньо впливає на ваш індекс Хірша (h-index), що є важливим критерієм під час захисту дисертацій, отримання грантів і просування в науковій кар’єрі.
• Підвищення шансів на фінансування. Багато міжнародних грантових програм і конкурсів вимагають наявності публікацій у Scopus як підтвердження вашої кваліфікації як дослідника.
• Престиж і вплив. Участь у глобальному науковому дискурсі відкриває можливості для співпраці з колегами за кордоном, участі в міжнародних проєктах і підвищення репутації вашої наукової установи.

Публікація в наукових журналах, індексованих у Scopus, є важливим елементом професійної діяльності і науково-педагогічних працівників в Україні. Вона не лише сприяє підвищенню особистого наукового рейтингу, але й має значний вплив на кар’єрний розвиток викладачів та рейтинг їхніх університетів.

Серед переваг публікації в Scopus для викладачів можна виділити:

1. Підвищення шансів на отримання чергового наукового звання
   Відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, науково-педагогічні працівники повинні мати певну кількість публікацій у наукометричних базах, таких як Scopus, для підтвердження кваліфікації при атестації на чергове наукове звання.

2. Продовження контракту в університеті
   Рейтингове оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників, яке проводиться в університетах, враховує кількість та якість публікацій у наукометричних базах. Низький рівень цих показників може вплинути на рішення щодо продовження трудових відносин з працівником .

3. Підвищення рейтингу університету
   Участь викладачів у публікаціях, індексованих у Scopus, сприяє підвищенню наукового рейтингу університету. Це, в свою чергу, може вплинути на позиції університету в національних та міжнародних рейтингах, що є важливим критерієм при акредитації та ліцензуванні освітніх програм.

4. Можливість отримання грантів та фінансування
   Наявність публікацій у наукометричних базах може бути одним з критеріїв при оцінці кандидатів на отримання наукових грантів та фінансування. Це відкриває додаткові можливості для розвитку наукової діяльності викладачів та університету в цілому.

Таким чином, публікація в журналах, індексованих у Scopus, є важливим аспектом професійної діяльності науково-педагогічних працівників в Україні, що впливає на їх кар’єрний розвиток та науковий потенціал університетів.

Публікації в базі Scopus: для кого вони потрібні?

Студенти, аспіранти, викладачі — усі вони можуть отримати вигоду від цього. Для студентів і молодих науковців це шанс заявити про себе в науковій спільноті, що може дати їм перевагу при вступі до аспірантури або пошуку роботи в академічній сфері. Аспіранти та докторанти повинні публікуватися в Scopus, адже це обов’язкова умова для захисту дисертацій в Україні та більшості країн ЄС.

Викладачі та дослідники також не можуть обійтися без публікацій у Scopus, адже це важливий показник їхньої професійної компетентності, що впливає на присвоєння вчених звань, отримання грантів і просування в університетських рейтингах. Отже, публікації в Scopus — це справжня валюта сучасної науки, яка відкриває двері до міжнародної співпраці, нових ресурсів і можливостей для професійного зростання.

Скільки коштує публікація статті в Scopus?

Публікація статті в журналі, що індексується в Scopus, — це важливий крок для будь-якого науковця. Але одне з перших запитань, яке виникає у дослідників, це: скільки ж це коштує?

Ціна публікації залежить від вибраного журналу, його квартилю (Q1–Q4), формату доступу та репутації видавця. Ось орієнтовні ціни:

• Журнали Q1–Q2 (високий імпакт та престиж): від 1500 до 3500 USD.
• Журнали Q3–Q4 (середній та нижчий квартиль): 300–1200 USD.
• Гуманітарні журнали та журнали локальних видавництв: від 100 до 500 USD, але вони рідше пропонують Open Access і довше рецензують статті.

Наприклад, стаття в журналі Elsevier з відкритим доступом (Open Access) може коштувати близько 2000 USD, тоді як стаття в інженерному журналі Q3 обійдеться в 400–600 USD.

Важливо: у вартість входить не лише сама публікація, а й обробка статті, рецензування та індексація в базі Scopus.

Чи можливо безкоштовно опублікуватися в Scopus? Так, це реально, але є кілька нюансів: у традиційній моделі доступу (Subscription) автор не платить за публікацію, оскільки витрати покривають бібліотеки або передплатники журналу. Конкуренція тут дуже висока: такі журнали зазвичай мають суворі вимоги до наукової новизни, методології та рівня англійської мови. Доступ до статті обмежений — без Open Access ваша стаття буде доступна лише тим, хто має підписку, що зменшує шанси на швидке цитування.

 

Як зареєструватися в Scopus і знайти публікації в Scopus

Покрокова інструкція, як створити акаунт у Scopus: щоб скористатися всіма перевагами бази даних Scopus, вам потрібно створити особистий акаунт. Реєстрація безкоштовна і займає всього кілька хвилин.

1. Перейдіть на офіційний сайт Scopus – www.scopus.com.
2. У правому верхньому куті натисніть кнопку “Create account / Створити акаунт”.

1. Вкажіть електронну адресу, до якої маєте доступ, і натисніть “Continue”.
2. Заповніть форму з особистими даними латиницею (ім’я, прізвище, організація, країна).
3. Придумайте надійний пароль і підтвердьте реєстрацію через лист на e-mail.
4. Після входу ви отримаєте доступ до всіх інструментів пошуку та управління профілем автора.

Використовуйте корпоративну або університетську пошту – це підвищує довіру системи до профілю та полегшує ідентифікацію вас як автора.

Як знайти Scopus публікації: базовий і розширений пошук

Scopus надає два основних режими пошуку наукових публікацій – базовий і розширений.

1. Базовий пошук (Document search):
   • Відкрийте вкладку “Search” на головній сторінці.
   • Оберіть один із параметрів: Author name (автор), Article title (назва статті), Keywords (ключові слова) або Source title (назва журналу).
   • Введіть пошуковий запит і натисніть “Search”.
   • Використовуйте додаткові фільтри зліва (рік публікації, галузь науки, країна, тип документу) для уточнення результатів.
2. Розширений пошук (Advanced search):
   • Призначений для складних запитів із використанням логічних операторів (AND, OR, AND NOT).
   • Дозволяє комбінувати кілька параметрів: авторів, ключові слова, назви журналів, рік публікації тощо.
   • Наприклад: TITLE-ABS-KEY(“machine learning”) AND AFFILCOUNTRY(“Ukraine”) AND PUBYEAR > 2020.
3. Пошук за джерелами (Sources):
   • Якщо потрібно знайти конкретний журнал у Scopus, скористайтеся вкладкою “Sources”.
   • Тут можна перевірити, чи індексується видання в базі, і дізнатися його квартиль (Q1–Q4).

Порада: щоб не втратити потрібні результати, використовуйте функцію “Save search” або створюйте власні підписки на нові статті за заданою темою.

 

Як знайти свій профіль автора в Scopus або об’єднати кілька

Scopus автоматично формує профілі авторів на основі публікацій. Проте іноді статті одного дослідника можуть бути розподілені між кількома профілями через різні написання імені чи зміну місця роботи.

1. Пошук профілю автора:
   • У головному меню виберіть вкладку “Authors”.
   • Введіть своє ім’я та прізвище латиницею, а також (за потреби) афіляцію.
   • Відкрийте знайдені профілі та перевірте, чи всі публікації належать вам.
2. Об’єднання кількох профілів:
   • Якщо ваші статті розподілені між різними профілями, у результатах пошуку відзначте їх галочкою.
   • Натисніть “Request to merge authors” (Запросити об’єднання авторів).
   • Заповніть форму підтвердження і зачекайте на обробку запиту (зазвичай до 2 тижнів).
3. Оновлення інформації у профілі:
   • Ви можете додати актуальну афіляцію, ORCID, посилання на інші наукометричні профілі.
   • Це підвищує видимість ваших робіт і знижує ризик дублювання облікових записів.

📌 Важливо: повноцінний профіль у Scopus допомагає науковцю не лише відстежувати свої публікації та цитування, але й підвищує шанси на запрошення до міжнародних дослідницьких проєктів.

Як підготуватися до написання статті в Scopus

Підготовка до написання статті для Scopus — це один з найважливіших етапів, який може визначити успіх вашої публікації. Якість вашого дослідження, вибір джерел та формулювання дослідницького питання впливають не лише на те, як швидко ви зможете написати статтю, але й на її наукову цінність та шанси на прийняття до друку.

 

Як обрати тему для статті в Scopus

Вибір теми — це основа вашої майбутньої наукової публікації. Успіх статті багато в чому залежить від того, наскільки правильно ви її визначите.

• Орієнтуйтеся на актуальність.

Ваша тема повинна вирішувати важливу наукову проблему або висвітлювати малодосліджені аспекти в обраній галузі. Проаналізуйте, які проблеми викликають найбільший інтерес у наукового співтовариства за останні 3–5 років. Кількість публікацій по темі у Scopus є індикатором її популярності. Уникайте тем, які вже багаторазово опрацьовані — велика ймовірність, що ваші результати не додадуть новизни в наукову дискусію.

• Враховуйте власний досвід і компетенції.

Оберіть напрям, у якому у вас уже є наукова база, попередні дослідження або результати, які можна розвинути. Це значно полегшить збір даних і пришвидшить написання статті. Перевірте перспективність цитування: вибирайте теми, результати яких можуть бути цікавими іншим дослідникам у суміжних галузях.

• Знайдіть баланс між широтою і вузькістю теми.

Ваша тема повинна бути достатньо вузькою, щоб ви могли продемонструвати свою експертність, але не настільки обмеженою, щоб зацікавити лише дуже вузьке коло фахівців. Наприклад, замість загальної теми «Вплив добрив на урожайність культур» краще обрати більш конкретну, як-от «Вплив органічних добрив на урожайність пшениці в умовах посушливого клімату Східної Європи».

• Синхронізуйте тему з вашою стратегією публікацій.

Якщо ви працюєте над дисертацією, грантовим проєктом або серією досліджень, вибирайте тему, яка логічно вписується у вашу загальну наукову роботу. Це допоможе створити комплекс публікацій, пов’язаних єдиною науковою концепцією. Такий підхід підвищує ваш науковий авторитет і допомагає сформувати цілісне портфоліо у Scopus.

• Оцініть новизну та практичну значущість.

Науковий журнал Scopus не прийме статтю, якщо в ній бракує наукової новизни. Переконайтеся, що ваша тема передбачає отримання результатів, які дійсно змінюють наше розуміння проблеми або пропонують новий підхід до її вирішення. Ще одним важливим аргументом на користь вибору теми є наявність практичної користі результатів дослідження для науки, освіти чи бізнесу.

• Враховуйте міжнародний контекст.

Scopus — це міжнародна база даних, тому обирайте теми, які будуть цікаві не лише локальним фахівцям, а й дослідникам з інших країн. Переконайтеся, що ваші результати можна застосувати або адаптувати у глобальному контексті.

 

 

Як знайти джерела через Scopus для літературного огляду

Літературний огляд — це не лише перелік прочитаних статей, а й аналітичний зріз стану досліджень у темі. Scopus дозволяє системно підійти до пошуку джерел:

1. Використовуйте базовий пошук у Scopus:
   • У полі TITLE-ABS-KEY введіть ключові слова теми.
   • Додайте синоніми та альтернативні формулювання через оператори OR, а звужуйте пошук через AND.
   • Приклад: TITLE-ABS-KEY(“climate change” OR “global warming”) AND “agriculture”.
2. Фільтруйте результати:
   • За роком публікації (найчастіше беруть останні 5–7 років, але додають і класичні джерела).
   • За галуззю науки, типом документа (стаття, огляд, монографія) та країною.
3. Використовуйте розширений пошук і аналітику:
   • Визначте провідних авторів і журнали у вашій темі.
   • Перегляньте, які статті найчастіше цитуються — це ключові роботи для вашого огляду.
4. Створіть власну базу джерел:
   • Збережіть результати пошуку в акаунті Scopus або експортуйте у менеджер бібліографії (Mendeley, Zotero, EndNote).

Порада: якісний огляд літератури повинен охоплювати не менше 40–50 англомовних джерел, більшість з яких індексуються в Scopus.

Як сформувати гіпотезу і дослідницьке питання у статті Scopus

Перш ніж почати, важливо виявити прогалини у ваших знаннях. Коли ви переглядаєте літературу, звертайте увагу на невирішені питання або суперечливі моменти — саме вони можуть стати основою для вашого дослідження.

Далі вам потрібно сформулювати гіпотезу — це припущення, яке ви будете перевіряти у своїй статті. Гіпотеза повинна бути конкретною, науково обґрунтованою і перевірюваною. Наприклад: «Використання біоорганічних добрив може підвищити врожайність на 20% у порівнянні з традиційними методами».

Наступний крок — складання дослідницького питання, яке стане основним запитом вашого дослідження. Формулюйте його чітко, так, щоб воно логічно випливало з огляду літератури. Приклад: «Які методи підвищення врожайності є найбільш ефективними в умовах посушливого клімату?»

На завершення, перевірте, чи відповідає ваша робота структурі IMRAD (Scopus). Ваша гіпотеза та дослідницьке питання повинні стати основою для розділу Introduction і логічно продовжитися у Methods, Results та Discussion.

Успішна публікація в Scopus починається ще до того, як ви напишете перший рядок статті. Чим уважніше ви підійдете до вибору теми, опрацюєте джерела та сформулюєте гіпотезу, тим більше шансів у вас буде пройти рецензування без значних доопрацювань.

 

Як написати наукову статтю для публікації в Scopus за структурою IMRAD

Scopus має чіткі вимоги до структури наукових статей. Зазвичай редакції журналів, які індексуються в цій базі, очікують, що автори дотримуватимуться міжнародного формату IMRAD (Introduction, Methods, Results and Discussion). Ця структура допомагає системно представити дослідження, а рецензентам і читачам – швидко зрозуміти його наукову цінність.

Вступ (Introduction) – це перший і надзвичайно важливий розділ статті. Тут автор пояснює, чому дослідження є актуальним, формулює проблему та ставить дослідницьке питання. Вступ має логічно підвести читача до гіпотези, яку ви плануєте перевіряти. Рекомендується наводити огляд останніх досліджень за темою (бажано 30–40 джерел, більшість з яких – за останні 3–5 років). Важливо не просто перерахувати попередні роботи, а й критично оцінити, які аспекти теми залишаються недостатньо вивченими. Завершити цей розділ слід чітким формулюванням мети і завдань дослідження.

Матеріали і методи (Materials and Methods) детально описують, як проводилося дослідження. Цей розділ має бути таким, щоб інший науковець міг без проблем повторити експеримент або дослідження в своїх умовах. Тут слід вказати вибірку, обладнання, програмне забезпечення, а також місце і час проведення дослідження, методи збору та аналізу даних. Не менш важливо зазначити статистичні методи, які ви використовували. Якщо дослідження включало роботу з людьми, обов’язково потрібно вказати дозвіл етичного комітету.

Результати (Results) – це серце вашої статті. У цьому розділі потрібно чітко і логічно викласти отримані дані, уникаючи зайвих коментарів та обговорень. Для кращої наочності результати можна представити у вигляді таблиць, графіків та малюнків з чіткими підписами. Ключове правило: не повторюйте дані в тексті та на малюнках – кожен показник має бути представлений лише один раз. Результати слід структурувати відповідно до завдань, які були поставлені у вступі.

Обговорення (Discussion) – це розділ, де результати вашого дослідження отримують нове життя: їх інтерпретують, порівнюють з даними інших авторів і пояснюють їхню наукову значущість. Тут важливо показати, як ваші результати змінюють або уточнюють сучасні уявлення про досліджувану проблему. Не забудьте чесно вказати на обмеження вашого дослідження, такі як мала вибірка, регіональні особливості чи короткий період спостереження, і запропонувати можливі напрямки для подальших досліджень. Наприкінці цього розділу можна додати короткий висновок (Conclusion) – підсумок того, що було доведено у вашій роботі.

Типові помилки при написанні статей Scopus

Більшість відмов у публікації від журналів, що індексуються в Scopus, не пов’язані з відсутністю у автора дослідницького потенціалу, а скоріше з системними помилками під час підготовки рукопису. Ці недоліки стають помітними вже на першому етапі редакційного відбору або після того, як статтю надіслали на рецензію. Далі ми розглянемо основні помилки, які можуть суттєво знизити шанси на успішну індексацію.

1. Відсутність наукової новизни

Журнали Scopus вимагають, щоб стаття пропонувала новий науковий підхід, відкривала невирішені аспекти проблеми або суттєво розширювала існуючі знання. Якщо ваша робота просто повторює вже відомі результати або лише трохи змінює чужі дослідження, вона, швидше за все, буде відхилена. Наприклад,  дослідження впливу традиційних добрив на врожайність зернових культур без будь-якої нової методології не є новизною. Натомість аналіз впливу інноваційних біоорганічних добрив на врожайність у регіонах з різними кліматичними умовами – це приклад теми, що має новизну та практичне значення.

Рекомендація: перед поданням рукопису обов’язково проаналізуйте наукометричні бази (Scopus, Web of Science) і переконайтеся, що ваша робота не дублює інші опубліковані дослідження. Новизна – це ключовий аргумент для редактора.

2. Слабка актуальність теми

Якщо тема цікава лише для локальної наукової спільноти або не вирішує важливу проблему, вона навряд чи отримає пріоритет у журналах Scopus. Актуальність визначається тим, наскільки ваше дослідження відповідає сучасним науковим трендам, глобальним викликам і чи може бути цитованим іншими авторами.

Дослідження впливу певного сорту яблук на здоров’я людей у конкретному селі не є достатньо актуальним. Натомість, якщо ваше дослідження стосується взаємозв’язку між споживанням біофортифікованих продуктів і зниженням ризику поширених захворювань, це вже має міжнародне значення.

Обов’язково перевірте, скільки публікацій за обраною темою з’явилося за останні 3–5 років у Scopus. Це дасть вам уявлення про її актуальність та інтерес міжнародної наукової спільноти.

3. Порушення структури IMRAD

Журнали Scopus вимагають дотримання чіткої структури статті відповідно до міжнародного стандарту IMRAD (Вступ, Методи, Результати та Обговорення). Проте автори часто: змішують розділи («Результати» з «Обговоренням»); перетворюють вступ на надто довгий реферат теми; ігнорують висновки або не пов’язують їх із дослідницьким питанням.

У деяких роботах вступ займає 40% статті, а результати та обговорення представлені всього двома абзацами без належної інтерпретації. Такі рукописи редактори зазвичай відхиляють без рецензії. Важливо, щоб кожен розділ виконував свою роль: вступ обґрунтовує дослідження, методи описують, як воно проводилося, результати демонструють отримані дані, а обговорення пояснює їх значення в контексті сучасної науки.

4. Недостатня кількість і якість джерел у літературному огляді

Літературний огляд часто стає слабким місцем статті. Автори або обмежуються 5–7 локальними джерелами, або ж посилаються на застарілі статті, які були опубліковані десятиліття тому. Це створює враження, що дослідження не має зв’язку з сучасним науковим дискурсом. Якщо ви посилаєтеся лише на підручники чи роботи 2000-х років у галузі, що швидко розвивається (наприклад, біотехнології або штучного інтелекту), це може стати серйозною причиною для відмови.

Рекомендація: намагайтеся цитувати принаймні 30–50 джерел, з яких 70–80% повинні бути опубліковані за останні 3–5 років. Не забудьте включити статті з високим індексом цитування із БД Скопус чи Веб оф Сайнс.

5. Недостатній рівень володіння академічною англійською.

Для багатьох українських авторів мовний бар’єр стає основною причиною відмови. Неправильний переклад, стилістичні чи граматичні помилки ускладнюють рецензенту розуміння суті дослідження і створюють враження низького рівня підготовки. Фрази на кшталт “Our research was done very good” або довгі заплутані речення з безліччю помилок ускладнюють сприйняття тексту. Замовляйте академічний переклад у професіоналів, які мають досвід роботи з науковими статтями, або звертайтеся до носіїв мови для вичитки.

6. Порушення етичних норм

Плагіат, подача одного й того ж рукопису до кількох журналів, завищення результатів або фальсифікація даних – це пряма дорога до дискваліфікації вашої роботи, а також можливого блокування вашого авторського профілю у Scopus. Якщо система перевірки на плагіат (такі як Turnitin або iThenticate) виявить 25–30% збігів з іншими публікаціями, редактор має повне право відмовити у публікації без можливості повторного подання. Обов’язково дотримуйтесь рівня унікальності понад 85–90%, уважно оформлюйте цитати і не подавайте одну й ту саму статтю до кількох видань одночасно.

 

Скільки слів має містити стаття в Scopus?

Обсяг статті залежить від вимог конкретного журналу, проте середні показники виглядають так:

• Загальна кількість слів (без урахування списку літератури) – 4000–7000 слів.
• Вступ – 10–15% загального обсягу (приблизно 600–1000 слів).
• Матеріали і методи – 20–30% (1000–2000 слів).
• Результати – 30–40% (1500–2500 слів).
• Обговорення – 20–30% (1000–2000 слів).
• Анотація (Abstract) – 150–300 слів.

Якщо стаття надто коротка (менше 3000 слів), редактори можуть вважати, що тема не розкрита повністю. Занадто великий обсяг (понад 8000–9000 слів) також небажаний, адже рецензенти розцінюють такі тексти як перевантажені другорядними деталями.

Як правильно оформити статтю для Scopus: поради та рекомендації

Оформлення статті для публікації в журналах, що входять до бази Scopus, – це не лише дотримання формальних вимог. Правильне оформлення може суттєво підвищити шанси на позитивне сприйняття вашої роботи редакторами та рецензентами, а також зменшити ризик відмови вже на етапі попереднього розгляду.

 

Оформлення таблиць, графіків і формул

Таблиці та графіки – це не просто додатки, а важливі інструменти для візуалізації ваших результатів. Вони повинні: бути зрозумілими без додаткових пояснень у тексті; мати чіткі заголовки та нумерацію («Таблиця 1», «Рисунок 2» тощо); використовувати стандартизовані одиниці вимірювання (SI). Наприклад, замість фрази «як видно з наведеної таблиці» краще написати: «як показано в Таблиці 2». Формули слід оформлювати у форматі, придатному для верстки (MathType або LaTeX). Вони повинні бути пронумеровані з правого боку та логічно вписані в текст. Типова помилка: вставлення формул або графіків у вигляді зображень низької якості (редактори їх відхиляють). Мінімальна роздільна здатність ілюстрацій – 300 dpi.

 

Як правильно оформити цитування у статті Scopus?

Цитування – це важливий показник якості вашого огляду літератури і свідчення того, що ваша робота спирається на актуальні дослідження. Обирайте сучасні джерела – бажано, щоб не менше 70% використаних робіт були опубліковані за останні 5 років. Не перевантажуйте статтю самоцитуванням: ваші власні публікації не повинні перевищувати 5–7% від загальної кількості джерел. Дотримуйтеся стилю цитування, який вимагає журнал. Найпоширеніші з них – APA, Vancouver, Harvard, Chicago. Переконайтеся, що всі посилання в тексті відповідають бібліографії, і навпаки – розбіжності часто стають причинами затримки рецензування.

Приклад правильного цитування (APA):

Smith, J. (2022). Advances in renewable energy. Energy Journal, 45(3), 123–135. https://doi.org/10.xxxx/ej.2022.03

 

Метадані: заголовок, ключові слова, анотація

Метадані – це те, що редактор і потенційний читач бачать в першу чергу. Вони повинні бути максимально інформативними. Заголовок: до 10–15 слів, без зайвих скорочень, чітко відображає тему статті. Ключові слова: 4–6 фраз, що відображають основну тематику дослідження. Важливо уникати повного дублювання слів із заголовка – використовуйте синоніми та терміни, за якими вашу статтю можуть шукати. Анотація (Abstract): коротко описує мету, методи, основні результати і значення роботи. Її обсяг зазвичай становить 150–300 слів.

Важливо: анотація не повинна містити посилань і скорочень, зрозумілих лише вузькому колу фахівців.

 

Етичні вимоги до публікації в Scopus

Публікація наукової статті у Scopus – це не просто формальність, а й свідчення високого рівня академічної доброчесності автора. Навіть одна помилка чи порушення етичних норм можуть серйозно вплинути на репутацію науковця, а університету – на його рейтинг.

Що категорично заборонено при публікації в Scopus? Ось кілька важливих моментів, які варто знати:

1. Плагіат у будь-якій формі. Використання чужого тексту, таблиць, графіків або ідей без належного цитування – це серйозне порушення. Наприклад, якщо ви скопіюєте абзац з чужої статті, навіть з незначними правками, це все ще буде вважатися плагіатом. Наслідки можуть бути серйозними: ваша стаття може бути відхилена, ваш авторський профіль заблокують, а університет отримає повідомлення про порушення.
2. Дубляж і повторне подання (self-plagiarism). Заборонено подавати одну й ту саму статтю в кілька журналів одночасно або розбивати одне дослідження на кілька мінімальних статей, що називається «salami publication». Наприклад, якщо ви подали статтю в два журнали, і обидва її прийняли, це може призвести до виключення обох статей із бази даних після індексації.
3. Фальсифікація та фабрикація даних. Придумані або навмисно спотворені результати – це одна з найсерйозніших форм академічної недоброчесності. Наприклад, автор може додати вигадані експериментальні дані, щоб отримати «красиві» статистичні результати.
4. Неправильне авторство. Заборонено додавати «почесних» авторів, які не брали участі в дослідженні, або не включати тих, хто насправді зробив внесок.

Як уникнути академічної недоброчесності в Scopus? Ось кілька порад. Почніть планувати свою публікацію ще на етапі дослідження. Важливо формулювати тему, гіпотезу та методи так, щоб ваша робота була не лише унікальною, а й мала наукову новизну. Не забувайте про прозору документацію. Зберігайте протоколи експериментів, вихідні дані та проміжні результати – це стане в нагоді, якщо рецензенти запросять додаткову інформацію. Залучайте колег до рецензії перед поданням. Внутрішнє рецензування у вашому відділі може допомогти виявити проблеми ще до того, як ви надішлете статтю. Дотримуйтесь міжнародних стандартів COPE (Комітет з етики публікацій). Більшість журналів Scopus дотримуються цих принципів і очікують, що автори також їх дотримуватимуться.

Репутація в академічному середовищі формується роками, але зруйнувати її можна всього лише однією статтею, що порушує етичні норми. Якщо у вас є сумніви щодо використання певного матеріалу, краще його процитувати або ж отримати письмовий дозвіл.

Як вибрати журнал для публікації в Scopus

Вибір правильного журналу для публікації в Scopus — це один з найважливіших кроків на шляху до успішної публікації. Навіть якщо ваша стаття написана ідеально, вона може бути відхилена, якщо ви надішлете її в журнал, який не відповідає темі або має сумнівну репутацію.

Як знайти журнал Scopus за темою дослідження? Перший крок — пошук журналів, які відповідають тематиці вашого дослідження.

• Використовуйте офіційний пошук журналів Scopus (https://www.scopus.com/sources) або сервіс Journal Finder від Elsevier.
• Введіть ключові слова вашої статті та перегляньте видання, що публікують подібні дослідження.
• Оцініть такі параметри: тематика, квартиль (Q1–Q4), Impact Factor або CiteScore, мова публікацій, модель доступу (Open Access чи Subscription).

Наприклад: якщо ваша робота присвячена біоінженерії, оберіть журнали, що спеціалізуються на біотехнологіях або прикладній біології, а не загальних медичних оглядах.

 

Як перевірити, чи індексується журнал в Scopus

Не всі журнали, які заявляють про присутність у Scopus, дійсно там індексуються.

1. Перевірте ISSN журналу в базі Scopus Sources.
2. Зверніть увагу на періодичність оновлення списку індексації: журнали можуть бути виключені за порушення етики або низьку якість.
3. Перевірте сайт видання — чесні журнали відкрито публікують ISSN, інформацію про рецензування, редакційну колегію та політику етики.

Важливо: не довіряйте тільки стороннім сайтам або листам із «пропозицією публікації». Завжди робіть перевірку через офіційні ресурси.

 

Як розпізнати надійний журнал Scopus від фейкового?

На ринку наукових публікацій активно функціонують так звані хижацькі або фейкові журнали. Вони заманюють швидкою публікацією та низькою ціною, але не можуть гарантувати індексацію в Scopus. Ось кілька ознак сумнівного журналу:

• Дуже короткий термін публікації (1–2 тижні без рецензування).
• Відсутність чіткої інформації про редакційну колегію або її склад складається з невідомих осіб.
• Вимога повної передоплати ще до рецензування. – Назва журналу схожа на назву відомого видання (клон).

Які наслідки публікації у фейковому журналі? Втрата грошей та часу, відсутність індексації в Scopus, підрив особистої та інституційної наукової репутації.

 

Що робити, якщо вам відмовили в публікації в Scopus?

Не хвилюйтеся, це трапляється навіть з найкращими з нас. Відмова — це звичайна справа, навіть для досвідчених науковців. Рецензування в журналах Scopus дуже суворе, і конкуренція за місце в них справді висока. Найголовніше — не сприймати відмову як поразку, а скористатися нею, щоб покращити свою роботу.

1. Уважно проаналізуйте рецензії редакторів і рецензентів.

У листі від журналу зазвичай наводяться причини відмови: недостатня новизна або актуальність вашого дослідження; проблеми з методологією або її описом; порушення структури IMRAD чи вимог журналу; слабкий літературний огляд або використання застарілих джерел; низька якість англомовного тексту.

Перечитайте коментарі кілька разів, виділіть ключові зауваження та складіть план їх усунення.

2. Внесіть усі можливі покращення в рукопис.

Врахуйте всі зауваження рецензентів: посильте вступ і літературний огляд сучасними джерелами (за останні 3–5 років); чіткіше опишіть методи та алгоритми дослідження; додайте графіки, таблиці або візуалізацію даних для наочності; відредагуйте англійський текст із допомогою професійного редактора або носія мови.

Чим ретельніше ви опрацюєте рецензію, тим вищі шанси на прийняття статті в іншому журналі.

3. Оберіть інший журнал і підготуйтеся до повторної подачі.

Завжди тримайте під рукою список з 2–3 альтернативних видань, які відповідають вашій темі та квартилю. Перед подачею обов’язково перевірте вимоги нового журналу: обсяг, стиль цитування, типи статей. Переконайтеся, що журнал індексується у Scopus і не має сумнівної репутації.

Важливо! Не подавайте статтю одночасно в кілька журналів — це порушує академічну етику. Такі дії можуть завадити вашим майбутнім публікаціям у Scopus.

4. Використовуйте відмову як можливість для зростання.

Кожна відмова — це безцінний зворотний зв’язок від міжнародного наукового співтовариства. З часом ваші статті стануть якіснішими, а процес публікації — швидшим.

 

Чекліст: що зробити перед тим, як опублікувати статтю в Scopus

Перед тим, як надіслати свій рукопис, важливо провести ретельну перевірку, щоб уникнути відмови на етапі редакційної перевірки або рецензування.

1. Контрольна перевірка перед подачею.

Переконайтеся, що ваша стаття відповідає структурі IMRAD (Вступ, Матеріали та методи, Результати, Обговорення). Перевірте наявність плагіату за допомогою антиплагіат-сервісів (Turnitin, iThenticate). Навіть 5–10% некоректних збігів можуть призвести до відмови. Перечитайте статтю після короткого відпочинку: уважний автор помітить помилки, які могли залишитися непоміченими редактором. Оцініть мову та стиль: стаття повинна бути написана академічною англійською. Рекомендується провести професійне редагування.

2. Що має бути в комплекті? Коли ви подаєте статтю до журналу Scopus, зазвичай вам потрібно включити:

• Основний текст статті у форматі, який вимагає журнал (часто це .docx або LaTeX).
• Супровідний лист (Cover Letter), в якому коротко викладається значущість вашого дослідження та його відповідність тематиці журналу.
• Метадані статті: назва, анотація, ключові слова, інформація про авторів, ORCID.
• Ілюстрації, таблиці та додаткові файли, якщо це передбачено вимогами видання.
• Заява про відсутність плагіату та конфлікту інтересів (якщо це вимагає журнал).

 

3. Перед тим, як зробити фінальний крок, ще раз перевірте вимоги журналу: формат, шрифт, стиль цитування, обсяг статті та кількість ілюстрацій.

Загляньте на веб-сайт журналу — можливо, там є новини про зміни в правилах подачі. Не забудьте зробити останню перевірку метрик і репутації видання, щоб уникнути подачі в хижацький журнал. Підготуйтеся до рецензування: навіть найкраща стаття потребуватиме доопрацювань. Сприймайте коментарі рецензентів як можливість покращити свою роботу.

✅ Правильно оформлений комплект документів значно підвищує шанси на прийняття статті та успішну індексацію в Scopus.

SOER Publishing — ваш надійний партнер у публікації статей у Scopus

Ми вже багато років підтримуємо науковців, аспірантів та викладачів у публікації їхніх статей у журналах, що індексуються у Scopus та Web of Science. Наша команда супроводжує вас на кожному етапі — від підготовки рукопису до успішної індексації. Ось чому варто обрати нас: Індивідуальний підхід до кожного автора. Професійне редагування та академічний переклад. Допомога у виборі надійного журналу та уникненні «хижацьких» видань. Підготовка всіх необхідних документів та комунікація з редакціями. Хочете швидко та безпечно опублікувати статтю у Scopus? Довіртеся експертам SOER Publishing і зробіть свій науковий шлях успішним!

 

1. Як швидко можна опублікувати статтю в Scopus?

Зазвичай рецензування займає від 3 до 6 місяців. Якщо ви хочете швидше, шукайте журнали з Fast Track, але їх не так багато.

2. Чи можна подати статтю одразу в кілька журналів?

Ні, це не можна. Одночасна подача в кілька видань вважається порушенням академічної етики. Якщо виявлять дублювання, вашу статтю можуть відхилити, а вас занести в «чорний список».

3. Чи можна публікуватися в Scopus українською мовою?

Це практично неможливо. Навіть журнали, які приймають інші мови, зазвичай вимагають англійську анотацію та ключові слова. Щоб ваша стаття була помітною і цитованою, її потрібно перекладати на академічну англійську.

4. Скільки джерел потрібно для літературного огляду?

В середньому потрібно 40–60 актуальних статей, з яких половина повинна бути опублікована за останні 5 років. Перевагу віддають англомовним джерелам з рецензованих журналів.

5. Чи можна опублікувати статтю в Scopus безкоштовно?

Є безкоштовні журнали, але там дуже великка черга та стаття має бути дуже високоі якості.